"Вже без ноги стрибав до товариша, який після вибуху протипіхотної міни машинально побіг вперед": Студент із Житомира у 19 років проміняв лекції та пари на передову

"Я підірвався 10 червня 2015 року на виході із шахти "Бутівка" у сторону Спартака. Пам'ятаю, як вже без ноги стрибав до товариша, який після вибуху ворожої протипіхотної міни машинально побіг вперед. Стрибав тоді і кричав йому, щоб зачекав на мене! Зараз це навіть смішно, а тоді було, м'яко кажучи, не дуже весело" – розповідає усміхнений 23-річний боєць Української добровольчої армії (УДА) з позивним "Шуруп", передає розповідь про героя АТО сайт Патріоти України, посилаючись на допис у групі "Патріоти України – єднаймося" у Фейсбуці.

У мирному житті його звуть Вова, він – студент із Житомира, який у 19 років проміняв лекції та пари на передову в АТО. На прості питання про свою службу та життя після ампутації боєць відповідає у соцмережі. Він прямо зараз на передовій: там погано ловить мобільний зв'язок і простіше за все – пару разів на день хутко з'являтися онлайн.

Його перший бій на Донбасі відбувся у складі "Правого сектору" ще весною 2014 року. Три роки потому, попри ампутацію, бої "Шурупа" все ще продовжуються. Хлопець відновився після важкого поранення і повернувся в АТО у складі новоствореної УДА. За словами Вови, єдине, що змінилося у його житті після підриву – тепер грає у футбол на позиції воротаря, а не нападаючого, як було раніше.

"Між моїм пораненням та поверненням до строю пройшло менше року. Коли тільки приміряв протез – одразу ж подумав: "Цікаво, як з ним буде на війні?" В АТО, протез, на щастя, жодного разу не ламався: я з ним і плавав, і ходив у розвідку, і відстрілювався. Загалом можу сказати, що металева нога не заважає мені боронити державу – зараз вже не доводиться йти десятки кілометрів вперед, тому можу з упевненістю сказати, що всі поставлені задачі виконую не гірше за інших", - підкреслює "Шуруп".

Автор: Olga Omelyanchuk

Фонд "Повернись живим"