Сорочинський ярмарок сьогодні - це совок, попса та нехлюйство, - блогер

Патріоти України пропонують зауваження блогера про поточний стан популярного торговища. Далі пряма мова.

В кількох тезах про СЯ.

1. СЯ не для покупців. Він для продавців. Покупців набагато більше, ніж якісних і оригінальних товарів. В останній день ярмарку в торговых рядах був биток народу. Уявляю, що робилося в перші дні. Мабуть, саме тому продавці луплять свою звичну ціну плюс 30-50% за екзотику. Тому, якщо ви підприємець, вам тут точно сподобається.

2. Совок. Він тут скрізь. Починаючи від шароварщини і російської попси, закінчуючи парковкою у пилюці на огородженому дротом полі і щедро обпісяного туалету із діркою в землі. За дванадцять років проведення ярмарку у інфраструктуру вкладені копійки. Не вистачає туалетів. Не передбачені елементарні зони відпочинку у тіні для тих, кому на спеці стане зле. Немає возиків для покупок. Територія величезна і все треба тягати на горбу. Виснажливо.

3. Продавці. Мабуть, недарма у Сорочинцях так педалюється тема Гоголя. СЯ – штука містична. У відьмацьких місцях Гоголя не діють закони економіки. Це у клятих америкосів чим більший проходняк, тим нижча ціна. Тут ніхто не париться заробляти на обсязі. Маржа – наше все! Питання, чи можна придбати товар за його реальну ціну, сприймається як образа. Нє нравіцца? Нє бєрітє!! Може колись, у Гоголівські часи і розпродавали під кінець базару все за будь якою ціною, щоб додому не везти, а зараз хай краще погниє, але маржу треба тримать!

4. Їжа. Не їжте в торгових рядах. Дорого, не смачно і нуль екзотики, за якою ви їдете. Просто галімий кейтерінг. За торговими рядами є фудкорт. Там теж не все сахарок, але я знайшов 4-5 досить цікавих концептуально кнайп, де можна було смачно і колоритно поїсти.

Лайфхак по плову. Його дуже багато і він одна з найкращих страв для швидкого і смачного перекусу. Ні в якому разі не купуйте плов, якщо він має яскраво жовтий, або зеленуватий відтінок. Це значить, що туди напхали до холєри дешевих спецій і їсти його неможливо. Правильний плов землистого кольору, в ньому багато невеликих шматочків м'яса, рис розсипчастий. І, частіше всього, його готує узбек.

5. Логістика. Десь до 11.00 персуватися ярмарком цілком собі комфортно. Краще всього приїхати до 8 ранку, за 4 години провести основний шопінг, а потім їсти і тусуватися. З Києва їхати години 4, тож краще виїжджати о 4 ранку – дорога вільна, не жарко, все встигаємо.

6. Люди. Біль моя і любов моя! Так, спека, тиснява, нерви розкривають людей не з кращого боку. Але вони все одно залишаються, у переважній більшості своїй, еталонними українцями: вигадливими, щедрими на емоції, самоіронію та жарти. Тому тут так подобається тим, хто не за гешефтом, а для душі. Душевно тут.

7. Майстри. Небагато, але є не тільки продавці, а й майстри, що продають свої власні вироби. Спілкуватися із закоханими у свою справу людьми – неймовірні за силою і позитивом емоції.

Загальний висновок – їхати треба. Останні два пункти значно переважають негатив від радянщини і нехлюйства. Дякую всім, хто рекомендував їхати.

Автор: Сергій МАРЧЕНКО