Едем на місці пустелі за 25 років (фото, відео)

У 1991 році Аніл і Памела купили 22 гектари пусток в Індії та почали садити на цій території дерева. Згодом вони розширили свій маленький ліс до 120 гектар і перетворили його в прекрасний заповідник, в якому живуть дикі тварини й птахи, перпеповідають Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Аніл і Памела Малотра (Anil, Pamela Malhotra) одружилися в США в 1960-і, і подорожуючи разом, виявили, що обидва дуже люблять дику природу. Під час медового місяця вони відвідали Гаваї, і через деякий час навіть переїхали туди. «Ось так ми навчилися цінувати первозданну природу, ліси, і зрозуміли, що навіть попри постійне обговорення глобального потепління, ніяких серйозних рішень цієї проблеми не приймається, і ніхто не займається порятунком лісів, » - говорить Аніл.

У 1986 році пара вирушила до Індії на похорон батька Анила, і вони були вражені до самого серця рівнем забруднення навколишнього середовища в цій країні. Здавалося, всім абсолютно наплювати на ліси що зникають, на брудні річки, на висихаючі озера. Ось тоді-то Аніл і Памела вирішили, що не можуть просто так це залишити, і що вони просто зобов'язані хоч якось виправити цей стан речей. Вони продали свою власність на Гаваях і переїхали в Індію, підшукуючи годящу ділянку для себе.

Спочатку вони шукали ділянку землі на півночі країни, але нічого не знайшли. Тоді вони попрямували в південні штати, і там один з друзів сім'ї порадив їм звернути увагу на 55 акрів (22 га), які продавав місцевий фермер. «Коли я прийшов туди, я побачив пустку. Господар хотів продати цю землю, тому що на ній було неможливо нічого виростити. А для мене і для Памели це було саме те, що ми шукали, »- розповідає Аніл.

Використовувати ці землі під городи чи фермерські поля було дійсно неможливо через проливні дощі, а ось влаштувати тут джунглі здалося Анілу і Памели досить привабливою ідеєю. Все, що від них вимагалося, це посадити місцеві дерева і дати природі самій розпоряджатися, як розвиватися. Спочатку в тіні ново посаженних дерев почала зростати трава, потім і самі дерева виросли і стали давати насіння, розмножуючись, а після цього сюди прилетіли птахи й дісталися дикі тварини.

Проте досить скоро пара виявила, що в той час як по одну сторону від річки вони ростили найпрекрасніший чистий ліс, по іншу сторону фермери використовували сильні хімічні пестициди, які вбивали все живе. Тому вони стали у міру можливості викуповувати землю у фермерів і засаджувати їх ділянки деревами. Багато фермерів були заради позбутися своїх земель, які приносили занадто маленький дохід, а за гроші, виплачені їм сім'єю Малотра, вони могли перебратися в більш родючі штати. Мало помалу, ліс Анила і Памели виріс до 300 акрів (120 га).

«Люди говорили нам, що ми божевільні, - розповідає Памела. - Але це нормально. Багато людей, що роблять чудові речі, чули такі заяви в свою адресу.» « Чудовою річчю», яку здійснили Аніл і Памела, став ліс, який виріс на колись зовсім порожній неродючій землі, отруєній пестицидами. Сьогодні це заповідник під назвою Save Animals Initiative (SAI = Ініціатива з порятунку тварин), в якому живуть сотні різних рослин, більш як 300 видів птахів, кілька десятків рідкісних і видів тварин що вимирають, включаючи азіатських слонів, бенгальських тигрів, річкових видр, гігантських білок малабар, оленів, мавп і змій.

«Я пам'ятаю, як йшла по лісу і не чула нічого, крім шуму своїх кроків. А тепер це місце живе, в ньому все шумить і говорить з тобою», - розповідає Памела. Цей заповідник навіть називають своєрідним ноєвим ковчегом, тому що він став притулком для деяких тварин і рослин, яких майже не знайти в інших місцях.

Але не варто думати, що домогтися таких результатів було легко. Може, природа і не перешкоджала витівці Анила і Памели, зате люди дуже навіть намагалися перешкодити. Багато з місцевих людей не розуміли, що «ці двоє з Америки тут затіяли». Вони полювали на тварин в лісі, вирубували дерева. Одного разу, щоб зупинити браконьєрів, Памелі навіть довелося битися з ними, озброївшись поліном.

«Священика з села неподалік задер тигр, і місцеві жителі злякалися. Пізніше ми допомогли їм відреставрувати храм і побудувати більш надійну будівлю, але за свою допомогу ми попросили їх перестати вбивати тварин. Вони запитали - а навіщо б нам переставати це робити? «А потім, - я тоді відповіла, - що ви молитесь Ганеші та Хануман, і при цьому вбиваєте живих істот.» Це на них подіяло».

«Ми намагаємося зробити все можливе для нашого заповідника, - говорить Памела Малотра. - Я сподіваюся, що через 10 років цей ліс, як і раніше будуть захищати й розширювати. Ми обидва відчуваємо величезну гордість і радість за те, що ми створили. Я ніколи ще не була така щаслива результатами своєї роботи. »